Поцілунок в яремну вену на Чехівському фестивалі

Злого вампіра зарізали, а добрі жили довго і щасливо

На спектаклях Чехов-фесте повний аншлаг, до театру Моссовета не підійти, усі зайві квиточки давно розібрані. Але дивуватися тут не чому – по-перше, з цим фестивалем завжди так, тут показують тільки найякісніше і апробоване, і, по-друге, в Москву приїхав сам Метью Боурн!

А побачити спектаклі всесвітньо знаменитого англійця можна тільки тут – на Чехівському. Боурн що наповал убив балетну Москву, а заразом і півсвіту, своя версія Лебединого озера і брутальні чоловіки в лебединому оперенні, Чехов-фесту не змінює і демонструє тут чергову новинку. До 25-річчя заснованої ним трупи Нью Эдвенчерз в грудні 2012-го відбулася прем’єра Сплячої красуні – спектаклю, який услід за Лебединим і Лускунчиком завершив трилогію балетів Чайковського, таких знакових в творчості найуспішнішого англійського хореографа.

Хоча тут слід сказати відразу, що Боурн лише по чистому непорозумінню проходить по балетному відомству. Якщо ближче придивитися до його хореографії – побачиш суцільне дежавю: це ти бачив в його Лебедином, це з його ж Лускунчика, а це з Попелюшки. Сперечатися тут не про що, адже Боурн винахідник абсолютно нового пластичного жанру. Свою хореографічну декларацію він проголосив ще в 87-му, назвавши першу створену ним компанію Adventures in Motion Pictures – що переводиться як Пригоди в картинках, що рухаються. А спектаклем П’єса без слів почалася діяльність його нинішньої трупи(цей спектакль Боурн так само привозив у свій перший приїзд на Чехівський фестиваль в 2005-му). Власне П’єсою без слів або Пригодою в картинках, що рухаються, можна назвати усі його спектаклі. Боурн кіноман із стажем – так що усі його балети слід сприймати, подібно до того, як сприймаються німі фільми. Акторська гра в них зачаровує, а режисура підносить несподівані сюрпризи.

Найперший – відмінний жарт хореографа : публіка перед спектаклем судорожно читає при підготовлюваному згаснути світлі набране дрібним-дрібним шрифтом досить об’ємне лібретто в програмці. Марна витрата часу! Не говорячи про те, що у балетах цього хореографа – все як на долоні, і ніякого лібретто взагалі ніколи ні кому не буде потрібно, через хвилину абсолютно як в німому кіно усі сюжетні перипетії можна буде прочитати в титрах. Прийом, до речі сказати, узятий з хореографічної історії – перші балетні спектаклі, наприклад, в Росії теж супроводжувалися титрами.

У тому, що Боурн добре знайомий з балетною історією – переконує і сам спектакль. Адже дія його починається в 1890 році(дата крупно набрана в титрах), тобто в рік прем’єри Сплячою Чайковського в Маріїнському театрі. А комічні повороти сюжету, якими рясніє балет, посилають до найпершого хореографічного втілення казки Шарля Перро в 1829 році в Паризькій опері. Балет називався Красуня сплячого лісу і був поставлений хореографом Омером на музику Луї Герольда : і пронзение серця принцеси кинджалом, яке трохи не відбулося у Боурна в сцені балу вампірів, і простий селянський юнак, закоханий в сплячу красуню, – все з цього балету.

Зрозуміло, у своїй Сплячій, як істинний британець, Боурн разом з автором декорацій і костюмів Лезом Бразерстоном переносять нас у світ підстрижених дерев, англійських газонів і файф-о-клока. Але одночасно перед нами таке своєрідне Інтерв’ю з вампіром, тільки переказане на свій лад.

Інша несподіванка, яка нас підстерігає у балеті, – це використання маріонеток, керованих за допомогою вірьовок і паличок. Саме у такому вигляді уперше на сцені з’явиться принцеса Аврора – забавна, всюди повзаюча(вона забирається навіть на завісу) і дошкуляюча своїми витівками няні Міс Мэддокс лялька-немовля. Таких персонажів, не знайомих нам ні по казці Перро, ні по класичному балету в спектаклі Боурна повним-повнісінько. Серед них і головні герої: той самий селянський хлопець, друг дитинства Аврори садівник Лео і його суперник – демонічний красень Карадок, син всім знайомій по казці злої феї Карабос, що несподівано померла у Боурна ще на самому початку спектаклю. У нього-то і закохується, та мало того, трохи не виходить заміж, юна принцеса.

Крилатих добрих фей, які злітаються до колиски Аврори, як і в класичному балеті Петипа, рівно шість, і тут вони не лише жіночої, але і чоловічої статі. Причому усі обдаровані варіаціями що парадують класичні. У чоловіка у Боурна перетворюється навіть фея Бузку – в спектаклі це Король фей граф Бузок. Він виявляється до усього іншого ще і вампіром. Щоб садівникові Лео дочекатися і розбудити своїм поцілунком Аврору Боурн, що заснула на 100 років, придумує дотепний хід – Бузок у кінці 1 акту смачно кусає садівника за шию, і таким чином, так само робить його отаким добрим вампіром з крильцями, здатним жити вічно. Дія ж між тим переноситься у наш час, а точніше в 2011 рік.

Небувалого поетичного напруження драматургія і хореографія досягає в завершальному дуеті головних героїв. На той час зло в спектаклі опиняється поверженим. Брутальний красень Карадок покараний – підготовлюваний принести Аврору в жертву, він на сатанинському балу сам заколений жертовним ножем добрими вампірами, що налетіли на нього, і вампиршами на чолі з графом Бузок. І тепер під божественне адажіо Чайковського летять пелюстки троянд, а парочка закоханих(садівник і принцеса) пестить один одного боязкими дотиками і ніжними обіймами, досягаючи в хореографії незвичайного злиття з музикою. Закінчується спектакль теж пародійно. Природно хэппи-эндом: у закоханих народжується дочка – як і Аврора в дитинстві це чарівна лялечка-маріонетка з вампирскими крильцями як у батьків. Подібно до Амурчика крихта пурхає над закоханою парочкою, а титри виписують необхідну в таких випадках фразочку : І жили вони довго і щасливо.

Культурні події

Коментарі закриті.