Слава року, вона повернулася

Ольга Кормухина : Я як і раніше глибоко віруюча людина. А сцена – тільки місце, де можна реалізувати здібності, дані мені Богом

У словах рокова жінка наголос можна поставити по-різному. Якщо на третій склад, то бачиться дама серця, на рахунку якої не одне розбите чоловіче серце, якщо на перший – те перед очима яскрава особа з глибоким, сильним вокалом. Наприклад, як Ольга Кормухина. Вже кто-кто, а вона – сама як там не є рОковая жінка, єдина, хто не просто завоював естрадний олімп в розділі популярного року, але зробила це двічі з перервою більше ніж в десять років.

Попереднє інтерв’ю з Ольгою ми робили, коли вона після тривалої паузи, витраченої на осмислення життя взагалі і себе зокрема, повернулася на велику сцену. Відтоді пройшли два роки, і тепер Ольга – переможниця телеконкурсу Дві зірки, організатор власного рок-фестивалю, що гастролює по країні з сольними концертами. Наскільки важко було їй повернути ніколи заслужену, а потім добровільно втрачену популярність, Ольга розповіла МК.

- Ольга, твоє життя йде дуже нерівно: колись популярність, рівна популярності Пугачової, потім добровільна відмова від усієї суєтної, гламурної, ти зрікаєшся професійної діяльності, йдеш в релігію, потім раптове повернення на велику сцену, і ось ти знову зірка, твоє обличчя на телеекранах, ти береш участь в телеконкурсі і навіть в Різдвяних зустрічах все з тією ж Аллою Борисівною. Що примушує тебе так різко міняти спосіб життя?

- Я не міняла головного у своєму житті. Я як і раніше глибоко віруюча людина, як і раніше, для мене основне – сім’я, мій чоловік, дочка. А сцена – це тільки місце, де можна реалізувати свої здібності, знову ж таки дані мені Богом. Таке саме місце, як будь-яке інше, якщо все робити по совісті, чесно і від щирого серця.

- А ти все робиш завжди тільки по совісті? Що ти вкладаєш в це поняття?

- Я завжди виступаю з повною віддачею, співаю тільки живцем, не користуюся фонограмою, тобто я максимально чесна перед своїми глядачами. Думаю, це і є запорука того, що мені вдалося повернутися до професійної діяльності після такої значної перерви і так швидко. Публіка не дурна, її не обдуриш, вона відразу чує, хто і як до неї відноситься. Якщо ти працюєш на знос, то глядач завжди заплатить тобі якщо не любов’ю, то хоч би повагою.

- Тобто ти ніколи не користуєшся фонограмою? Є ж ситуації, коли вона застосовується в обов’язковому порядку.

- Так, на деяких телезйомках, і це для мене найважче випробування, легше десять разів заспівати живцем, чим один раз зображувати спів, тремтячи від думки, що щось може заїсти і ти будеш зганьблений. Але це – разові, вимушені випадки, що не мають ніякого відношення до моїх сольних концертів, з сцени я завжди виступаю тільки живцем.

- Давай відразу поговоримо про неприємний, щоб потім без проблем поговорити про речі, дорожчі твоєму серцю. Твою участь в Різдвяних зустрічах не усі сприйняли зі схваленням, адже відомо, що свого часу у тебе був конфлікт в Пугачовій, і ніхто, в усякому разі серед журналістів, не чекав від тебе такого швидкого кроку до співпраці. Чому ти на це пішла?

- Тобто, якби я раптом в морду Аллі дала, це б сподобалося пресі більше? А якщо співпраця, то це погано? А чому ж це погано? Алла запросила мене у свій проект, не ставила умов, не чинила тиску, чому я повинна їй відмовити? Чому потрібно обов’язково бути ворогами? Що сталося між нами колись, це було в далекій юності, ми обоє були інші, гарячіші, очманілі навіть. А зараз вона робить свою справу, я роблю своє, навіщо стару ворожнечу леліяти? Це і не по-божому, і не по-людськи.

- Ти взяла участь і в конкурсі Дві зірки, виграла його, що, загалом, недивно. Адже по твоєму професійному рівню тобі б більше підійшло сидіти в жюрі. Не образила самолюбність боротьба за перемогу в телеконкурсі?

- Ні. Гординя – один з семи смертних гріхів, і її потрібно гамувати, що я і роблю. Тим більше Дві зірки – це конкурс дуету. Ми виступали в парі з Глібом Матвейчуком. Він хоч і актор, але у нього прекрасний голос. Я відразу сказала, що мені потрібний тільки співаючий партнер. Так що це був навіть не мій особисто конкурс, а наш: потрібно було показати, як ми заспівалися, як можемо показати складні музичні номери світового рівня саме на пару з ним. І ось перемога! Гідний результат в гідній боротьбі!

- Якби участь в конкурсі припала на Пристрасний тиждень, що перед Пасхою, тобто на час найстрогішого поста, ти б відмовилася від нього?

- Звичайно! Не замислюючись! Але навіть враховуючи, що в цей час виступів не було, я б все одно не прийшла на конкурс, тобто не явилася б боротися за перемогу, духовно не підготовленою. Я узяла благословення у свого духівника. Я роблю так довгі роки.

Я змінила своє життя в 97-му році, коли мої роздуми про сенс буття привели мене до протоієрея Миколи Гурьянову – великого святого старця, як його тепер називають, на острів Залитий під Псковом. Я адже збиралася тоді піти в монастир. Яке ж було моє здивування, коли замість постриження батюшка благословив мене на брак і навіть передбачив ім’я жениха і його характер. І ще сказав: Пойа на кліросі.

Досі частенько доводиться чути: Ти що, з глузду з’їхала? Ти ж краща рок-співачка! Та з твоїм голосом бабки треба рубати, а ти – на клірос. І як пояснити, що усе краще – від Бога і йому ж повинно служити? І ти знаєш, увесь час, поки йшов конкурс, правильність мого сприйняття світу підтверджувалося неймовірними подіями, які можна назвати і дивом. Наприклад, я майже увесь конкурс прохворіла: то алергія, то пневмонія, а співати-то потрібно! І ось я приходжу без сил, без голосу, іноді з важким кашлем, роблю грим і… буквально за п’ять хвилин до виходу звідки тільки що береться! Я як нова! У мене є голос! У мене є емоційний порив, є сили! Звідки усе це раптом могло з’являтися у хворої? Від Бога, звичайно. На мене Гліб спершу навіть дивився з сумнівом, вже, напевно, думав спочатку, що я прикидаюся. Потім тільки зрозумів, що мені все дається зверху.

- Цього року ти не береш участі в рок-фестивалях, це принципова позиція?

- Ні, я просто не устигаю. Ми адже робимо свій фестиваль, причому вже другий рік. Він проходить в Підмосков’ї, в Наро-Фоминском районі на початку липня. Минулого року ми його називали Фестиваль добрих справ, він був присвячений спілкуванню з вихованцями дитячих будинків. Цього року ми його розширимо і зробимо упор на проблеми, з якими стикаються самі волонтери. Ось ці люди багато кому допомагають, виконують колосальну роботу, несуть величезне навантаження, а про них-то самих ніхто не думає! Ось ми і вирішили елементарно зануритися в їх потреби, тому що людям, які самі усім допомагають, теж повинен хтось допомагати. Нас вже підтримали люди, що багато що зробили на терені добродійності. Наприклад, Чулпан Хаматова, доктор Ліза і доктор Рошаль і представники багатьох інших рухів.

- На вашому заході також виступатимуть рок-групи, як і в розкручених рок-фестивалях?

- Обов’язково і навіть в дві сцени.

- Ти нещодавно випустила новий альбом Падаю в небо, як я розумію, туди увійшли пісні на музику твого чоловіка Олексія Бєлова, лідера групи Парк Горького. Але він вигадує строго в стилі рок, не приходило в голову записати для розкручування щось більше попсове?

- Я не можу сказати, що альбом Падаю в небо повний такого вже важкого року. Швидше це популярний рок, простіший для сприйняття широкою публікою. Олексій – дуже талановитий композитор, він адже мало не єдиний, кого визнали в Європі і в Америці. Я йому як музикантові і авторові повністю довіряю, його смаку і баченню музичного матеріалу, та і він знає мене краще за будь-якого іншого автора – мої бажання і можливості.

- Можна вже сказати, що альбом має успіх?

- Говорять, що так. Пісні звідти постійно передають на профільних радіостанціях, він добре розійшовся серед прихильників, має величезну кількість скачувань в Інтернеті, його досі гаряче обговорюють в соцсетях. Можна сказати, що він – абсолютно успішний.

- Сім’я не втратила маму і дружину з твоїм поверненням на сцену?

- Ні, звичайно. З чоловіком ми робимо одну справу, так що це швидше придбання, а моя дочка Анатолія досить доросла, їй 12 років, вже немає постійної потреби тримати маму за руку, навпаки, вона вже може оцінити мою роботу і порадіти за мої успіхи.

- Після тривалої перерви щось тобі здалося дивним в сьогоднішньому шоу-бизнесе?

- Та загалом нічого не змінилося, так само, хто працює, того люблять і знають, так само є ті, хто намагається просто влаштуватися до професії, зняти вершки, не вносячи в неї ніякого вкладу. Здивувала преса – увесь час намагаються знайти якісь скандали, вади як привід для публікації, творчість же предметом дослідження, навіть критичного, практично не являється.

- Які ж гріхи приписують тобі окрім давньої сварки з Пугачовою?

- Жовта преса чомусь вважає мене алкоголічкою, хоча я вже з 1997 року взагалі не брала в рот ні краплі спиртного! Я його смаку не пам’ятаю! Та і раніше не можу сказати, щоб пила запоєм. Ну, могла випити, як і багато в нашій професії, але не так, щоб мене нудило на корпоративах.

- Ти як і раніше проводиш вільний час на своєму острові, де колись жив твій духовний наставник батько Микола і де у тебе сьогодні свій дім, або з виходом на велику сцену прикупила нерухомість в Європі або Америці, як багато колег?

- Ні, мені дорожче мій будиночок на острові. До речі, це одне з семи найчистіших місць на Землі. І там так привільно, так блаженно, такий свято! І все осяяно перебуванням там старця Миколи, хоча його вже і немає більше в живих. Але залишився його дух, і його учні, і ті, хто знав його за життя. А що стосується Європи, то цього року я кілька разів виступала в Іспанії на російських благодійних концертах. Мені там дуже сподобалося, та і я там теж, схоже, припала людям до душі. Але не більше того.

- Про що ти найбільше мрієш зараз?

- Провести фестиваль, це найважливіше для мене на цьому етапі. А в іншому все, як у усіх. Переживаю, щоб дочка і далі переходила з класу в клас, у неї православна гімназія, щороку іспити, дуже складно все, строго і серйозно. Вона ще і музикою займається. Хочу, щоб були сили і здоров’я, можливість продовжувати працювати. Простіше кажучи, щоб Бог не залишав мене ніколи.

Культурні події

Коментарі закриті.